Історична довідка

Історична довідка

Мар’янівської сільської ради

        Утворення  села Мар’янівка пов’язане з освоєнням південних земель України, заснуванням фортеці Святої Єлизавети 1754 року та  міста і уїзду Єлисаветград Херсонської губернії.

    У 1772 році тут, в окрузі 2-ї роти Молдавського гусарського полку, підполковник Григорій Булацель мав 3300 десятин землі та 10 дворів із селянами. Такий великий наділ не мав права отримувати ні на ранг (земля, що виділялася у відповідності з чином офіцера, до 120 десятин), ні під слободу (до 1248 десятин в гусарських полках), тому вона була оформлена під заводи. Такий стан речей існував у 60-х роках вісімнадцятого століття, аж до війни 1768-1774 років.

        Таким чином, можна припустити, що передісторія села розпочалась саме в ці роки.

         У 1774 році поряд із землею батька була виділена земля на ранг і під заселення поручику Молдавського гусарського полку Афанасію Григоровичу Булацелю в кількості  624 десятини, а в  тому ж 1774 році, неподалік, ближче до ратного селища Виски, була виділена земля прапорщику Степану Єфтенійовичу Флорі, що стала невеличким селом Флоровкою, а згодом з’єдналася з Мар’янівкою.

         У 1777 році підполковник Григорій  Булацель подав прохання про відведення йому землі під слободу і у 1779-1780 роках оформив її.

         Після того, у 1780-1781 роках, слобода  Булацеля-батька була відписана його дружині Марії Степанівні (уродженої Ларії) з дітьми, тож за ревізією 1782 року стала числитись за Марією Степанівною і називатись  її  іменем -  Мар’янівкою.

         На початку ХІХ століття онукам М.С. Булацель, Павлу та Петру Булацелям, була відписана земля біля Мар’янівки, на якій утворилися села Павлівка та Петрівка.

       Павлівка згодом з’єдналася з Мар’янівкою, а Петрівка тепер називається Виссю.      

         З розвитком капіталізму  на цих землях утворився трест цукровозаводчиків, який скупив землі розорених дворян і утворив «економії», де вирощували цукровий буряк.

       В 1923 році було утворено комітет незаможних селян, який наділив селян землею. В 1927 році бідняки організували артіль по спільній обробці землі, а в 1928 році артіль перейшла на статут колгоспу і взяла ім’я М.В. Фрунзе.

        В 1957 році колгосп було реорганізовано в Мар’янівський радгосп, а землі радгоспу розташувались на території Мар’янівської сільської ради, якій на даний час підпорядковані 7 сел.

       Адміністративним центром сільської ради  є село Мар’янівка, яке розташовано на річці Велика Вись, за 35 км від районного центру і за 18 км від залізничної станції Шостаківка.

     На правому березі Великої Висі розкинулись мальовничі села Заріччя, Вись та Ковалівка, а по лівому берегу – Павлівка та Матусівка.

   Історичний шлях нашої території тісно пов’язаний із загальною історією та розвитком нашої країни, та для кожного мешканця цей шлях мав своє значення і відіграв свою роль.

   З 1934 по 1941 рік  піднімати та організовувати життя в колгоспі на правильному ідейному рівні довелось першому голові Мар’янівської сільської ради - Паливоді Павлу Миколайовичу, котрий з початком Великої Вітчизняної війни пішов на фронт.

    Після визволення с. Мар’янівка 13березня 1944року і до кінця війни, в роки суцільного лихоліття ,  обов’язки голови Мар’янівської сільської ради  добросовісно виконував ветеран війни Колесник Григорій Макарович.

   Прийшла Перемога з радістю і зі сльозами. Люди почали піднімати та відбудовувати  країну і дуже символічно, що  в цей час  Мар’янівську сільську раду очолила жінка, З’їздок Наталя Кирилівна, яка працювала на посаді до 1960 року.  За час керування нею Мар’янівською сільською радою поставили та відкрили пам’ятник загиблим воїнам, які полягли в боях за визволення нашої території, поставили будівлю сільської ради, на той час одноповерховий, відбудовували село, насаджували дерева, створюючи лісосмуги та  прикрашаючи  сільські вулиці і відстані між селами.

    З 1960 по 1975 рік головою Мар’янівської сільської ради став Місценко Володимир Васильович, при якому побудували другий поверх будівлі сільської ради.

    З того часу, як на посаду директора бурякорадгоспу «Мар’янівський» було призначено Шатного Олександра Яковича, починається підйом в соціальному розвитку та культурному житті мешканців сільської ради. Завдяки  Олександру Яковичу, поступово, але доволі швидкими темпами  центральна садиба сільської ради  стає схожою на центр районного масштабу.

     З’являється гарний сільський будинок культури, де вирує культурне життя: діє, один з небагатьох в районі, духовий оркестр, жіночий вокальний ансамбль, танцювальний колектив, єстрадний оркестр - і всі вони відомі не тільки на весь район, але й в області.

    Тих, хто завітав до Мар’янівки вражав її зовнішній вигляд:  двоповерхова будівля дитячого садка, в якому 4 групи; велика двоповерхова школа (з початку восьмирічна, а потім середня),  зі світлими класами, спортзалом, їдальнею та опаленням; двоповерхові  8-ми – 16-тиквартирні житлові будинки, де надаються квартири працівникам радгоспу та робітникам обслуговуючої сфери,  2 двоповерхових магазини, є гуртожитки,  ФАП  і, навіть, готель. До Мар’янівки прокладено асфальтовану дорогу, центр села та ще декілька доріг було заасфальтовано  також. Не залишились без уваги і інші села сільської ради. Там були побудовані одноповерхові будинки для тих, в кого не було свого власного  житла, магазини, гуртожитки, де мали змогу проживати сезонні робітники, в кожному селі були ФАП, їдальня, клуб та бібліотека.

    Безумовно, ці позитивні події відбувались в тісній співпраці господарства і сільської ради, головою якої на той час уже був Лозенко Микола Сергійович. За допомогою господарства приводились до ладу вулиці та дороги, у них з’явились назви, буяли клумби та квітники. Батьки зі своїми дітьми отримали можливість відпочивати в мальовничому парку з різноманітними гойдалками та милуватись симпатичним фонтаном біля школи. Тополі на проспекті в центрі села замінили на каштани і тепер їхні «свічечки» весною прикрашають село і весь центр був засаджений ялинками. Було огороджено кладовище, зроблений до нього асфальтований під’їзд.

    З набуттям Україною незалежності у влади місцевого рівня з’являлись нові проблеми, нові завдання, нові повноваження і нові права, тож діяльність місцевих органів самоврядування підкріплювалась не тільки новими законами, але й новими зобов’язаннями перед кожною людиною і громадськістю  загалом. В цей, новітній період нашої країни, на пост сільського голови обирались Решетілов Сергій Володимирович, котрий очолив Мар’янівську сільську раду в складний перехідний період  з 1991року  по 1998 рік та з 2002 по 2003 рік; Сосновська Світлана Миколаївна яка працювала з 1998 – 2002рік, під час головування якої у Мар’янівської сільської ради з’явився свій герб, розпочато ремонт в ДНЗ « Ромашка» та здійснена комп’ютеризація сільської ради;   Самойленко Алла Василівна яку обрали  в 2003 а закінчила свою діяльність у 2006 році, вона завершила ремонт ДНЗ «Ромашка», Мар’янівського ФАП та частини сільського будинку культури.

        Нинішній  сільський голова Тененика Олександр Миколайович якого обрали у 2006 році, знаходиться на посаді уже другий термін і за час головування до спадку його справ можна віднести такі: реконструкція пам’ятника воїнам – визволителям с. Мар’янівка  і створення на місці братської могили меморіального комплексу, відкриття пам’ятника розстріляним односельцям та закладення парку Пам’яті біля нього, створення нового сміттєзвалища за межами села, будівництво зупинок в с. Мар’янівка,        

 

 

З історії Марянівської школи

      Першу школу у селі Мар'янівці було відкрито земством у 1909 році. В ній було дві класні кімнати, перегороджені дерев'яною стіною. Працював тут один вчитель, навчаючи два класи разом.

    З 1917 року у селі працює п’ятирічна школа. А в1932 році побудували нову школу, в якій понад 200 учнів здобували семирічну освіту.

   В роки війни школу було зруйновано. Тому в перші повоєнні роки школа працювала в окремих будинках по вулиці К.Маркса та провулку Мечнікова.

    Після відбудови у 1950 році школа працює в новому приміщенні, частина якого і сьогодні в дії – це шкільні майстерні. В 1955 році школа стала восьмирічною.

    У 1977 році побудовано нове світле приміщення школи на 420 місць. В ній навчаються не лише діти з с.Мар’янівки, а й з сіл Висі, Павлівки, Матусівки, Петрівки, Ковалівки, Олексіївки. У 1979 році школа отримала статус середньої, а з 1992 року – це загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів села Марянівки.